Амосов Микола Михайлович

Амо́сов  Микола Михайлович — український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки Великі українці.

У 1961 році роботи М. М. Амосова з легеневої хірургії були удостоєні Ленінської премії.

1962 — обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР.

1963 — Амосов уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана.

З 1969 — академік Української Академії Наук.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1973 року за видатні заслуги в розвитку радянської медицини, плідну громадську діяльність та у зв’язку з 60-річчям Миколі Михайловичу Амосову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами Червоної Зірки, орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступенів та вісьмома медалями
 Микола Михайлович широко відомий як письменник. У 1974 році М. М. Амосов був прийнятий до Спілки радянських письменників.

М. М. Амосов обирався депутатом Верховної Ради СРСР п'яти скликань. Він був удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України. У 2003 році Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім'я академіка Миколи Михайловича Амосова.
Надалі основним напрямом роботи М. М. Амосова стала серцева хірургія. У 1955 році він вперше в Україні почав лікування вад серця хірургічним методом, у 1958 році одним з перших у Радянському Союзі упровадив у практику метод штучного кровообігу. У 1963 році Микола Михайлович першим у Радянському Союзі провів протезування клапана митри, а в 1965 році створив і вперше в світі упровадив у практику антитромботічні протези серцевих клапанів. Його роботи з хірургічного лікування хвороб серця були відмічені Державною премією України (1988), Золотими медалями (1967, 1982) та Срібною медаллю (1978) ВДНГ СРСР.
 Оригінальні погляди М. М. Амосова отримали широке визнання у нас в країні і за кордоном.

За дослідження в галузі біокібернетики у 1978 р. і 1997 р. його удостоєно Державної премії України