Скопе́нко  Ві́ктор Васи́льович  — український науковець та педагог, багаторічний ректор Київського університету. Доктор хімічних наук (1970), професор (1972), академік НАНУ, академік АПНУ (Відділення педагогіки та психології вищої школи, 1992), професор кафедри неорганічної хімії; член Президії НАНУ (з 1998); член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 1996); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 1997). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Член ЦК КПУ у 1986 — 1991 р.

У 1985–2008 рр. — ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 

 У 1998–2003 — Голова ВАК України. Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (1997–2001). Почесний доктор Московського університету, Ростовського університету (Росія), Яґелонського університету (Польща), Братиславського університету (Словаччина), Цзінського університету (КНР), Чернівецького університету. Академік Міжнародної академії Платона. Був членом комісії з питань реформування вищої освіти в Україні (з 1995).

Автор та співавтор 360 наукових робіт, зокрема 15 монографій і підручників, 30 винаходів, 50 авторських свідоцтв.

Заслужений діяч науки і техніки України (1991).

Ордени Трудового Червоного Прапора, Дружби народів.

 Почесна грамота Президії  ВР УРСР.

 Почесна відзнака Президента України (Орден «За заслуги» III ст.) (1995),

Орден «За заслуги» II ст. (1998), I ст. (2000), 

орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2004). 

Герой України (з врученням ордена Держави, 14 вересня 1999), 

Орден святого рівноапостольного князя Володимира (1998), 

Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України.

Лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки (1990, 1995), 

премії імені Л. В. Писаржевського НАНУ (1989). 

Почесний громадянин міста Києва.