Шахлі́н Бори́с Анфія́нович — український радянський спортсмен-гімнаст, абсолютний чемпіон Європи (1955), світу (1958), 7-разовий олімпійський чемпіон.

У 1954 році дебютував у складі збірної СРСР на чемпіонаті світу в Гельсінкі, вигравши командну першість. У тому ж році вперше став абсолютним чемпіоном СРСР. У 1956 році виграв олімпійське золото. Всього в трьох Олімпіадах (1956,1960, 1964) отримав шість золотих нагород.

Здобув 12 золотих медалей на першостях СРСР з окремих видів гімнастики (1957 — 1963).

Після закінчення спортивної кар'єри викладав у Київському інституті фізкультури. У 1968 році став суддею міжнародної категорії. На початку 1970-х років його обрали віце-президентом технічного комітету Міжнародної федерації гімнастики.

Написав книгу «Моя гімнастика» (Москва, 1973).

Нагороджений радянськими  орденами Трудового Червоного Прапора (1956),  Леніна (1960) і  «Знак Пошани» (1964), українським  орденом «За заслуги» III ступеня.(2002).